Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Серед запланованих заходів щодо навчань працівників апарату ОААС, семінар на тему професійного вигорання та способів йому протидії став особливо актуальним. Сьогодні для якісного функціонування основних державних інституцій необхідні професійні, морально орієнтовані, етично чутливі та психологічно здорові державні службовці. Але в сучасних умовах у багатьох працівників судової влади втрачається впевненість у стабільності свого соціального та матеріального положення, загострюється конкуренція в робочих колективах, відбуваються суттєві зміни в самій системі судових органів, що призводять до відчуття професійної незахищеності та емоційної напруги.
Паралельно в суспільстві зростає увага до вивчення «людського фактору», особливостей психологічних процесів, якостей та особистісних характеристик спеціалістів стресогенних професій у зв’язку з ускладненням професійних завдань, досліджуються причини скорочення професійного довголіття.
Тому, беззаперечно, що кожному необхідно оволодіти механізмами психологічного захисту особистості щодо подолання стресу, навчитись виділяти пріоритети, налаштовуватись на позитивні зміни в способі життя, долати повсякденну рутину, жити в гармонії з собою і з максимальною користю для держави і суспільства.
Власне сама професійна діяльність працівників апарату суду та суддів передбачає емоційну насиченість та наявність високого відсотку факторів, що викликають стрес. В реальних умовах службової діяльності особистість судді піддається тиску зі сторони психотравмуючих обставин – характер професійної діяльності, психологічний тиск з боку учасників процесу, чисельні зміни законодавства тощо. В результаті емоції можуть проявлятись амбівалентно: задоволення щодо ухваленого рішення та встановлення істини у справі, відчуття власної значимості для суспільства, повага зі сторони колег та керівництва, а з іншого боку – пригнічення відносно прийнятого рішення по справі, почуття відповідальності за долю іншої людини тощо.
Працівники апарату суду не менше, ніж судді, зазнають психологічного впливу з боку професійного оточення. Секретарі судового засідання постійно пропускають через себе емоції учасників процесу, які проявляються під час засідань. А оскільки люди дуже рідко перебувають в суді з доброї волі, то і емоції, як правило, негативні.
Не пропускати через себе конфліктну негативну інформацію може лише тільки обізнаний працівник щодо механізмів психологічного захисту своєї особистості або вкрай байдужа людина чи працівник, професійно «вигорівший».
Психіка починає захищатись від травмуючих емоційних переживань, які пригнічують людину. Даний психічний феномен був відкритий і описаний ще Зиґмундом Фрейдом та його донькою Анною Фрейд, які розглядали психологічний захист, як неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань. Їх послідовники підкреслювали,що психологічний захист становить ряд специфічних прийомів переробки переживань, що нейтралізують патогенний вплив, який ці переживання можуть надавати.
А.В. Зінченко, аналізуючи розуміння змісту та ролі механізмів психологічного захисту для особистості у психологічній літературі, відмічає, що усі захисні механізми мають дві загальні характеристики. По-перше, вони, як правило, несвідомі, тобто діють переважно на несвідомому рівні. По-друге, вони спотворюють, заперечують чи фальсифікують реальність.
Р.А. Зачепицький визначає психологічний захист як пасивно-оборонні форми реагування в патогенній життєвій ситуації, Ф.В.Бассін – як психічну діяльність,спрямовану на спонтанне викорінення наслідків психічної травми, В.А. Ташликова – як захисні адаптивні механізми, спрямовані на усунення патогенної емоційної напруги, оберігаючи від хворобливих відчуттів і спогадів і подальшого розвитку психологічних та фізіологічних порушень.
На думку А.А. Шиліної психологічний захист – це поняття глибинної психології, що означає неусвідомлюваний психічний процес, спрямований на мінімізацію негативних переживань.
Більшість учених згодні, що механізми захисту мають такі загальні властивості:
- вони діють у підсвідомості, індивід не усвідомлює, що з ним відбувається,
- вони перекручують, заперечують або фальсифікують дійсність,
- вони діють у ситуаціях конфлікту, фрустрації, стресу.
Мета психологічного захисту знизити емоційну напруженість і запобігти дезорганізації поведінки, свідомості і психіки індивіда. Важливо, що психологічний захист поєднує в собі протилежні наслідки для психіки людини: позитивні (усуває або послаблює напруження від негативних емоційних переживань) та негативні (не вирішує самої проблеми, а часто ще й ускладнює її).
Відповідно до впливу на проблему особистості психологічний захист поділяється на такі різновиди:
1) конструктивний (проблему не вирішує, але й не ускладнює);
2) деструктивний (ускладнює проблему, погіршує ситуацію для особистості). Останній різновид зустрічається частіше.
Зупинимось детальніше на механізмах психологічного захисту, які є діями свідомості, що стабілізують стан особистості, відторгаючи або змінюючи несприятливу інформацію.
Зрозуміло, що вказані механізми психологічного захисту спрацьовують лише коли використовуються в системі, адже по одинці вони можуть й не бути ефективними. В умовах постійного стресу психіка людини змушена вдаватись до одного, кількох, чи органічного поєднання багатьох механізмів захисту.
Також окремої уваги заслуговує така форма психологічного захисту суб’єкта професійної діяльності від надмірного напруження як синдром емоційного «вигорання», що припускає повне або часткове виключення емоцій у відповідь на обрані впливи, які травмуютьпсихіку. Це спосіб особливо актуальний для працівників суду: іноді в суді можна бачити знервованих, напружених або апатичних працівників, секретарів саме з симптоматикою синдрому професійного вигорання.
Специфіка роботи у суді відрізняється тим, що в них присутня велика кількість ситуацій з високою емоційною насиченістю і когнітивною складністю міжособистісного спілкування, і це вимагає від фахівця значного внеску до встановлення довірливих відносин і уміння управляти емоційною напруженістю ділового спілкування .
Розкриваючи зміст поняття емоційне вигорання необхідно зазначити, що, власне, сам термін «вигорання» був введений американським психіатром Х.Дж.Фрюденбергером в 1974 р. для характеристики психологічного стану здорових людей, які мають постійне та інтенсивне спілкування в напруженій атмосфері за родом своєї діяльності.
Вже в 1976 р. соціальний психолог К. Маслаш визначила такий стан як синдром фізичного та емоційного виснаження, включаючи розвиток негативної самооцінки, критичного ставлення до роботи та втрату розуміння і співчуття по відношенню до клієнтів.
Спочатку вважали, що діагностичними характеристиками синдрому емоційного вигорання є стан душевних мук з відчуттям власної безпорадності. Згодом симптоматика даного синдрому суттєво розширилась за рахунок психосоматичного компоненту. Дослідники стали розглядати даний синдром з психосоматичним самопочуттям, характеризуючи його як стан, що передує хворобі. В Міжнародній класифікації хвороб синдром емоційного вигорання віднесено до категорії Z73 – «стрес, пов’язаний з труднощами підтримання нормального способу життя» .
Посилаючись на симптоми вигорання, можна виділити найбільш характерні для працівників судової влади:
– зміни в поведінці: посилюється небажанням виходити на роботу, спостерігаються часті спізнення, уповільнений розгляд справи, прагнення до усамітнення, збільшується вживання кави, алкоголю, часте паління, втрачається здатність відновити сили за вихідні;
- зміни в емоційній сфері: втрата почуття гумору, виникає постійне відчуття вини, підвищена дратівливість на роботі та вдома, з’являється почуття байдужості, а з часом – безсилля; зміни в мисленні: наполегливо з’являється думка звільнитись, знижується здатність до тривалої концентрації уваги, виникає ригідність мислення, посилюються підозрілість та недовірливість, з’являється негативне ставлення до службових обов’язків, домінує стурбованість про власні потреби;
– зміни в стані здоров’я: порушення сну, підвищується чутливість до інфекційних захворінь, незначна хвороба може протікати тривалий час, втома та відчуття виснаження супроводжують особу весь робочий день
Стрес на робочому місці – це, перш за все, невідповідність між особистістю та вимогами, які до неї висуваються, та є ключовим компонентом синдрому емоційного вигорання.
До основних організаційних факторів, що спонукають вигорання особистості, відносяться: високе робоче навантаження; відсутність або недостатня підтримка колег та керівництва; низька заробітна плата; висока відповідальність за свою роботу; необхідність зовні проявляти емоції, які не відповідають реаліям тощо.
В зв’язку з тим, що в судах відсутні кімнати відпочинку, їдальні, де можна спокійно відпочити, пообідати, відволіктися від робочого процесу, працівники суду весь робочий час перебувають під пильним поглядом відвідувачів суду. На жаль, в штатних розписах судів чи територіальних управлінь ДСА України не передбачені посади психологів, які б допомагали працівникам справлятися зі стресом, надзвичайно рідко проводяться тренінги та навчання щодо правил поведінки з відвідувачами суду, прийомів спілкування з проблемними відвідувачами, як правильно реагувати на хамство та грубість, щодо способів подолання стресу тощо.
Можна погодитись з дослідниками О.К. Черновським, І.А. Скуляк, які стверджують, що для працівників судових органів важливими є не тільки матеріальні стимули, а й моральні, особливо: потреба у визнанні, самоствердженні, самовираженні, самореалізації тощо.
Система заохочень може включати оголошення подяки. вручення премії на юбілей, подання на нагородження відомчими та державними відзнаками та інше. Дуже важливо для людини знати, що її праця буде об’єктивно оцінена
Для профілактики емоційного вигорання працівників суду необхідно застосовувати методики саморегуляції, звертатись до психологів, спеціальних центрів надання психологічної допомоги тощо. Звісно, люди не бажають визнавати, що у них є певні проблеми, а, тим паче, звертатися до спеціаліста за допомогою. Але головна роль у боротьбі з емоційним вигоранням в першу чергу належить самій особі.
Необхідно пам’ятати, що базовою складовою емоційного інтелекту є розуміння і правильна взаємодія зі своїм внутрішнім світом, самим собою. Необхідно виховувати вміння слухати, розуміти та керувати своїми почуттями, емоціями, вміти гідно оцінити себе. Важливо об’єктивно розібратись із власними ресурсами, визначити ті якості характеру, котрі реально зможуть допомогти зберегти запас життєвих сил та досягти успіху, необхідно підвищити рівень самопізнання, неупереджено виділяти свої сильні та слабкі сторони. Як показують наукові дослідження надійною протидією будь-якому стресу є заняття спортом, а також корисними антистресовими засобами є захоплення, інтереси та хобі, що непов’язані з роботою.
Профілактика емоційного вигорання працівників судових органів може відбуватись кількома шляхами:
- визначення короткострокових та довгострокових цілей у професійній діяльності та особистому житті, а також з’ясування балансу інтересів між поставленими цілями;
- досягнення короткострокових цілей в професійній діяльності є успіхом, котрий підвищує міру самомотивації;
- використання так званих «технічних перерв»,необхідних для забезпечення психічного і фізичного благополуччя (відпочинок від роботи);
- освоєння шляхів управління стресом;
- підвищення кваліфікації, створення в організації сприятливого соціально-психологічного клімату, побудова «мостів» між роботою та домом, організація спеціальних тренінгів, навчання прийомам саморегуляції;
- професійний розвиток та самовдосконалення (одним із способів запобігання професійному вигоранню є обмін професійною інформацією з представниками інших судових органів, навчальних закладів тощо);
- уникнення непотрібної конкуренції (іноді бувають ситуації, коли її неможливо уникнути, але надмірна боротьба за кар’єрні перемоги породжує тривогу, агресивність тощо);
- дотримання здорового способу життя (збалансоване харчування, обмеження вживання алкоголю, відмова від паління тощо).
Позитивним кроком можна вважати програму «Система оцінювання роботи суду: стандарти, критерії, показники та методи», що розроблена Радою суддів України . Ця система включає в себе анкетування суддів, працівників апарату суду, відвідувачів суду з приводу задоволеності роботою суду: суддям поставлені питання щодо рівня комфорту праці, відсутності чи наявності тиску під час прийняття судових рішень;працівникам апарату суду поставлені питання щодо комфортних умов праці, задоволеності роботою, рівнем матеріального забезпечення тощо. Результаті анкетувань в судах показав, що потрібно змінювати стару систему організації роботи суду та спрямовувати її вдосконалення не тільки на задоволення потреб відвідувачів суду, а й працівників судів.
Реформа судових органів повинна супроводжуватися відповідними змінами умов життя та праці служителів Феміди. Такий підхід допоможе працівникам судової системи нашої держави підвищити довіру суспільства до правосуддя та отримувати задоволення від професійної діяльності.
_03_03.png)
