Одеська україністика очима колективу ОААС

В рамках проекту "Діалог культур" та з нагоди Дня рідної мови колектив суду відвідав екскурсію "Одеська україністика" в Одеському державному літературному музеї.     

І розпочався наш екскурс в літературне життя Одеси класичного періоду з бадьорої оптимістичної ноти чумацької пісні:

                  А в Одесі добре жити,

                   Мішком хліба не носити,

                   На панщину не ходити,

                   Подушного не платити,

                   Ні за плугом, ні за ралом,

                   Називають мене паном!

Саме з неї бере початок творення легенди про Одесу – місто, в якому весело, вільно, затишно жити. Ця легенда була підхоплена і розвинута літературою першої половини ХІХ сторіччя, лейтмотивом якої було оспівування вільного і заможного життя молодого міста на березі Чорного моря.

Літературний літопис Одеси збагатили імена таких українських письменників як: І.П. Котляревський (який виклав свої враження Третьої Російсько-Турецької війни під Одесою у воєнних частинах поеми "Енеїда"), М.В. Гоголь (який гостював у свого дяді на вулиці Надєждінській, а у 1850 році провів зиму в Одесі, працюючи над другим томом "Мертвих душ"), П.І. Ніщинський, Л.О. Березіна, І.С. Нечуй-Левицький (саме на півдні він створив свої кращі твори - "Микола Джеря", "Кайдашева сім'я", "Бурлачка", "Хмари"), Леся Українка (яка під враженням від нашого міста створила поетичний цикл «Подорож до моря» (1888), який присвятила Михайлу Федоровичу Комарову - відомому в Одесі українському етнографу, культурному діячеві, юристу за професією), М.М. Коцюбинський (тривалий час працював в Одеській філоксерній комісії, а робота в селах Бессарабської та Таврійської губерній дала йому матеріал для написання циклу "молдавських" оповідань "Для загального добра", "Пе-Коптьор" та "кримських" оповідань - «В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами»), І.Я. Франко (який працював в Одеській публічній бібліотеці та  був постійним співробітником одеських часописів "Жизнь Юга" та "Южные записки) тощо.

Вся історія палацу князів Гагаріних (нинішнього музею) пов'язана з діяльністю місцевої інтелігенції. З 1899 по 1903 роки тут проходили засідання і вечори Літературно-Артистичного суспільства, яке об'єднувало письменників, художників, музикантів, акторів. Тут виступала велика українська акторка Марія Заньковецька, бували такі корифеї українського театру як І.К. Карпенко-Карий, П.К. Саксаганський, М.К. Садовський. Тут прочитав уперше свій переклад "Пісні про Гайавате" Генрі Лонгфелло лауреат Нобелівської премії Іван Бунін. Тут справляв величезне враження на публіку своїми виступами і статтями полум'яний - Altalena - Володимир Жаботинський - майбутній ідеолог створення держави Ізраїль.

Толерантна багатонаціональна Одеса, прихильна до всіх націй і народностей від часів свого заснування, давала змогу для розвитку літератур та культур різних народів.

На жаль літературна подорож довжиною в два сторіччя була обмежена годинною обідньою перервою. Але попереду нас чекає різноманіття захоплюючих екскурсій літературного життя Одеси ІІ-ої половини ХІХ та ХХ століття:

- "І.Е. Бабель, В.П. Катаєв, Ю.К. Олеша, І. Петров та Є. Петров, К.Г. Паустовський в Одесі";

- "Зінаїда Гіппіус, Костянтин Бальмонт, Анна Ахматова, Микола Гумільов, Ігор Северянін, Леонід Андреєв, Сашко Чорний в Одесі";

- "Єврейські літератори в Одесі (Шолом-Алейхем, Мендель Мойхер Сфорим, Хаім-Нахман Бялик)";

- "Болгарська культура в Одесі".